Звільняли з роботи й психологічно ламали: чернігівці згадали, як боролися за незалежну Україну

До Дня Української Державності та Дня Хрещення Київської Русі-України в Гончаренко центр-партнер Чернігів education and culture відбувся круглий стіл за участі ветеранів національно-визвольних змагань кінця 80-х — 90-х років, зокрема Анатолія Шацького, Олександра Олійника, та молодих політологів і філософів, депутатів місцевих рад.

Такі зустрічі потрібні, аби українці не забували, якою ціною нам далася незалежна українська держава.

«Багато хто вважає, що незалежність для нас – ніби дар. Насправді це не так. Українська незалежність — це наслідок багаторічної боротьби, яку вели наші предки проти Москви. І один із епізодів цієї боротьби — саме кінець 80-х – початок 90-х років, в результаті чого наша держава стала незалежною.

Пан Анатолій Шацький, якого ми запросили, якраз є представником націоналістичного руху, завдяки якому боротьба за українську незалежність не перетворювалася просто на боротьбу за соціальні гасла чи проти всього поганого і за все добре. Саме націоналісти визначали її, бо боролися за українську державу. Про це треба пам’ятати  і розповідати, тим паче, що учасники тих подій живуть поруч із нами і готові ділитися своїми спогадами», — зазначає Олександр Ясенчук, директор культурного центру «Інтермеццо».

Натомість Анатолій Шацький не вважає себе якимось супергероєм, бо просто жив, як веліла совість.  Сказав, що на захід прийшов, аби згадати події 1979-1991 років, коли цей цикл боротьби завершився проголошенням незалежності нашої держави.

«Довгий час я збирав документальні  матеріали – статті з газет, фотографії. Вже накопичився певний архів. Нині людям, які були учасниками тих подій, вже виповнилося більш ніж 70 років, і багато хто відходить у вічність. І треба не допустити, щоб ця сторінка історії не була знівельована, чи затерта, аби наступні покоління не думали, що  незалежна держава виникла сама по собі з нічого. Бо це не так.

Нині триває боротьба, коли багато молодих хлопців та дівчат кладуть свої голови. Втім, боротьба була постійною, звісно, що не такою масовою, але представники інтелігенції, прості українці відстоювали почуття гідності, що ми – українці й маємо право на свою державу», — каже Анатолій Шацький.

У ті часи за власну позицію доводилося платити високу ціну. Багатьом проукраїнська позиція коштувала кар’єри, здоров’я чи навіть свободи.

«Мене двічі звільняли з роботи. У 90-му році був культурологічний похід «Дзвін» . Аби долучитися до нього я взяв відпустку. А працював начальником відділу будівельної організації. По поверненні з походу, із посади мене тихенько звільнили й перевели на нижчу посаду. Я подивився начальнику в очі, він на мене глянув, і ми обоє все зрозуміли. Інший раз звільнили з роботи за два роки до пенсії, коли прийшов до влади Янукович. Я був депутатом районної ради від конкурента Януковича на президентських виборах. То з апарату установи, де я працював прямим текстом сказали: «Анатолій, або складаєш депутатський  мандат, бо в нашій команді обласної адміністрації не повинно бути опозиціонерів, або звільняйся». Заяву я не написав, але відбулося скорочення. Далі були суди, потім Революція гідності.

Далі з державою судитися я не захотів. Це приклади з мого життя, але ці випадки, порівняно з тим, що могло бути, незначні. Адже багато хто втратив здоров’я, чи пішов з життя. Наприклад Олександра Сотенка – одного із фундаторів УГС і УРП на Чернігівщині, теж звільнили з роботи. І він, маючи фах лікаря-реаніматолога, стояв на центральному ринку і продавав якісь речі, щоб вижити. І таких прикладів багато. Дехто емігрував, як Яків Мостепан, дехто зламався чи змирився з долею», — розповів Анатолій Шацький.

Звісно, що нинішня війна, яка також є боротьбою за українську незалежність,  відгукується в серцях ветеранів національно-визвольних змагань кінця 80-х — 90-х років.

«Переживаю, як і всі ми. Це трагедія, жертви великі, але я вірю, що держава збережеться, навіть стане більш сильною й авторитетною на міжнародній арені. Нині весь цивілізований світ нас вважає героями і захисниками цивілізації від тих варварів, які прийшли. У мене хату в селі розбомбили, дача порушена, гараж розбомблений, але сприймаю це не як трагедію. Адже багато інших людей, які зовсім нічого не мають, змушені починати життя з початку. Вісім мільйонів людей емігрували з України, в основному молоді жінки, які б могли народжувати і працювати в Україні. Це трагедія, але при цьому є віра в обов’язкову Перемогу», — наголошує пан Шацький.

Під час заходу також можна було побачити виставку малюнків юних художників на патріотичну тематику та автентичні документи часів боротьби за українську незалежність.

Ірина Осташко

Джерело