«Вторгнення»: в Чернігові згадали перший бій під Рівнопіллям

Напередодні других роковин початку повномасштабного вторгнення у Чернігівському історичному музеї ім. Тарновського відбулася зустріч під назвою «Вторгнення», на яку, зокрема, завітали учасники оборони Чернігова.

24 лютого всі українці прокинулися в іншій країні, де лунають вибухи, обстрілюється наше прикордоння, зокрема чернігівське, наші аеродроми, і починається повномасштабне вторгнення. Через Чернігівщину з метою досягти столиці рухалися величезні колони техніки. Причому все відбувалося доволі швидко. Місцеві жителі відчували розгубленість і страх. Але були люди, які розуміли, що треба протистояти. Це були військові, а також чоловіки, які пішли до лав територіальної оборони.

До обіду 24 лютого ворожі колони вже пройшли Ріпки і майже дійшли до Рівнопілля. Але там сталася непересічна подія – перший бій.

«Коли ми їздили до цієї громади, спілкувалися з людьми, то нам розповідали про якихось загадкових, як на той момент для нас, «кліщів». І нині маємо змогу поспілкуватися з тими «кліщами».

«Кліщ» – це позивний Андрія Требуха, кавалера ордена Богдана Хмельницького, який із 2013-го по 2016 рік п’ять разів був у зоні АТО. До його групи входили чотири бійці. Ці люди під час гарячої фази були на передових рубежах, а потім займалися розмінуванням», – зазначає Світлана Землянська, кураторка заходу.

Як усі справжні герої, Андрій Требух виявився доволі скромним.

«Я не вважаю себе героєм, бо праця військової людини обов’язково пов’язана з життям. Або ти робиш свою роботу добре, навіть на межі життя і смерті, або робиш її погано і це обов’язково призведе до втрат. Для мене важливіші бійці, ніж погони й нагороди. Я просто вважаю, що ми добре працюємо», – сказав він.

Завдяки таким скромним героям українські бійці змогли виграти час і краще підготуватися до зустрічі з ворогом.

«Коли ми їхали в бік Рівнопілля, то бачили, що наші оборонні рубежі не готові, тільки починали робити блокпости. То якби та колона дійсно вирушила і доїхала до перехрестя мікрорайону ЗАЗ і Рівнопілля, то не відомо, як надалі розвивалися б події. Бо тоді не вистачало важкого озброєння, зокрема протитанкового. І той час, який ми виграли, дав змогу нашим бійцям закріпитися й облаштувати позиції. Звісно, що ворог неодноразово пробував пройти, але хлопці, які були на тих рубежах, уже більш-менш були підготовлені та стримували ворога.

Потім нас перекинули на Новоселівку, Шестовицю, дуже важкі бої були в Количівці. Там особливо давалася взнаки відсутність зв’язку. Але чернігівці згуртувалися, встояли і за це їм велика подяка», – зауважив Євген Деркач на позивний «Бармен».

Ірина Осташко

Джерело