У Чернігові презентують фільм «Чернігів. Спільнокореневі» – про містян, які бережуть минуле міста

Медіа «Вечір» запрошує на допрем‘єрний показ свого нового документального фільму «Чернігів. Спільнокореневі» – про чернігівців, які бережуть минуле міста та є його майбутнім.

Показ відбудеться 2 грудня в Чернігові, о 18:00, в Агенції регіонального розвитку Чернігівської області (Преображенська, 12). Вхід вільний. .

Героями документальної стрічки стали засновник проєкту «Дерев’яне мереживо Чернігова» Станіслав Іващенко, журналістка і письменниця Віра Курико та фотохудожник Роман Закревський.

«Чернігів виявився містом людей, для яких просто природно бути усвідомленими щодо свого коріння і, як наслідок, бути уважними і дбайливими до свого середовища, – каже режисер фільму Лев Коротаєвський. – Усі цікаві люди, яких я зустрів у цьому місті, виявилися так чи інакше дотичні до збереження пам’яток, місцевостей, історії. Або просто крізь їхню діяльність тягнеться ниточка, точніше корінець, любові до навколишніх людей, рослин і явищ».

Звідси і назва стрічки.

Стас із командою оберігає, досліджує та відновлює старовинні дерев’яні будинки міста та їхні вирізьблені деталі. Він із підліткового віку фотографував їх, складав колекцію, розповідає його мама Ірина. Стас називає те, що робить, «царством дерев’яних будинків, які ми намагаємося оберігати, досліджувати та відновлювати їхні фасади, щоб люди любили їх як і ми і не обкладали пінопластом, сайдингом, цеглою, а зберігали максимально довго їхній історичний вигляд».

Роман називає себе візуальним конструктором змістів. Каже, що йому завжди була людина цікава: «Справжність в людині в кожному портреті мені хотілося б передати». Він робив різні портретні фотопроєкти, аби показати людей справжніми.

Для одного з них до нього приходили люди по портрети, він збився їх рахувати після восьмиста: «Люди приходили спочатку самі, потім з хлопцем чи дівчиною, потім із дитиною. І це вже проєкт довжиною в життя».

Журналістка та письменниця Віра живе й працює в Чернігові. Написала вже три нон-фікшн книги, четверта буде художньою. Каже, що поки її найважливіша книга – саме про Чернігів і Левка Лук’яненка, який тут жив.

Жити в Чернігові – Вірин свідомий вибір: «Я не боюся локальності. Пишу про місцеві теми, про людей, про область, якщо щось стається. Тут я можу бути репортеркою, якою хочу бути. Я хочу глибоких довгих історій. І тут маю можливість працювати над ними роками».

А ще – любити і відчувати місто та вивчати різні періоди його історії.

Джерело