Нині в кожного українця – свій фронт. Зрозуміло, що у священників він – духовний. Озброєні словом Божим і вірою військові капелани тримають дуже важливу оборону — духовну, а у війні найперше перемагає дух. А ще військові священники допомагають нашим воїнам долати страх і гнів у серці, полегшують біль втрат, вселяють у них віру та надію.
На 25 жовтня в Україні припадає День військового капелана. Тож хто ці мужні люди – з’ясовували разом з отцем Романом, настоятелем Катерининської церкви в Чернігові.
Отче Романе, коли в Україні з’явилися військові капелани?
Військове капеланство з’явилося з 2014 року, щойно розпочалася війна. Спершу це були священники, які намагалися допомогти армії, спілкувалися з нашими захисниками. Відповідно, від нашої Катерининської церкви разом із парафіянами збирали багато речей. І щороку були сотні поїздок на схід України, а були роки, що й більше як 200 поїздок відбувалося. Допомагали нашим воїнам продуктами, також купували каски, одяг, взуття, біноклі, тепловізори. І до сьогодні допомогу збираємо та намагаємося щось нашим хлопцям відвезти. І так із 2014 року священники мали спілкування з нашими військовими.
А нині вже є відповідний закон, відповідно до якого інституція капеланства є офіційною в нашій державі. Тож капелани – це священники, які безпосередньо вже прикріплені до тієї чи іншої військової частини або військового підрозділу. І несуть своє служіння для військових.
Капелани ж не воюють?
Ні. Капелан не воює і не стріляє.
Тож які основні завдання капеланів?
Військовий священник – капелан – насамперед звершує пасторську службу, виїжджає на передову. Не лише здійснює богослужіння, а й має спілкування з особовим складом, задовольняє духовні потреби бійців у нинішній складний час.
Мабуть, на війні переважна більшість людей має духовні потреби?
Так. І зі свого досвіду скажу, і стикався неодноразово, що переважно молоді люди, які мали певні свої погляди на віру та релігію, змінюють свої переконання і ставлення і до Бога, і до життя, до духовних і матеріальних цінностей. Багато людей приходять до Бога через сучасні виклики.
Ви себе капеланом не вважаєте?
Ні. Хоча спілкуватися з багатьма військовими доводиться. І є певні підрозділи, які кличуть мене, коли мають духовні потреби. Але я не капелан. Бо нині є синодальне управління капеланства. І капелани – це люди, які вже працюють у військових частинах і які виконують свої функції. Тобто нині у військових частинах є офіційні посади військових капеланів. Відповідно до закону, капелани не можуть бути настоятелями храмів і не можуть виконувати функції в інших храмах чи парафіях. Капелан підписує контракт і отримує відповідне військове звання. І безпосередньо належить до певної військової частини.
Спілкувалася Ірина Осташко