Повітряні Сили вистояли та ефективно нищать окупантів

24 лютого 2022 року. Ця дата розділила життя українців і всього цивілізованого світу на «до» і «після». Українське військо в небі, на землі й на морі зійшлося в нерівному бою з велетенською ордою садистів, вбивць, ґвалтівників і мародерів. В бою за волю, свободу, демократію, цивілізацію та загальнолюдські цінності. А найголовніше — за право на існування України та українців. Яким цей день був для наших захисників неба? Як особовий склад Повітряних Сил вистояв, вигнав російську авіацію з українського неба та мужньо протистоїть ракетним атакам ворога? АрміяInform підбила підсумки 365 днів битви за українське небо.

Повітряні Сили першими прийняли бій. Ворог намагався знищити усю систему протиповітряної оборони країни — «осліпити» наші «очі», зруйнувати наш протиповітряний щит, прагнув завоювати панування в українському небі, щоб літаки могли безкарно бомбардувати наші міста та інфраструктуру. Тому першими цілями окупантів стали радіолокаційні підрозділи, зенітні ракетні війська, військові аеродроми, командні пункти.

— По Україні путінські рашисти вдарили, як і гітлерівські нацисти 41-го, о 4-ій ранку, — згадує командувач Повітряних Сил Збройних Сил України Герой України генерал-лейтенант Микола Олещук. — У хід пішли ракети «Х» різних модифікацій, «Іскандери», «Калібри». Вони планували знищити нас в один момент. Після перших прильотів виконавці доповідали командирам про ураження наших підрозділів. Ті рапортували «нагору» про беззаперечний успіх «спецоперації». Далі естафету підхоплювала російська пропаганда, звичайно ж, підсиливши «ефект» ударів у кілька разів. Так у хворих головах московитів «намалювалась» картинка, що української ППО вже не існує, вся авіація знищена, тож можна заходити в Україну і «брати» Київ за три дні. Головне — парадку не забути!..

У перший же день вторгнення повітряний кордон України перетнула величезна кількість ворожої авіації. Їхні бойові літаки та вертольоти намагалися підтримувати дії піхоти, перекидати десант, бомбити військові об’єкти, оборонні підприємства та цивільну інфраструктуру. Російські льотчики повірили у безкарність і діяли вкрай зухвало та самовпевнено, у бойових порядках цілими ескадрильями. Повітряні Сили готувалися до такого сценарію, тому успішно вивели з-під удару майже всю техніку та людей.

Наша тактична авіація прекрасно себе зарекомендувала ще навесні-влітку 2014 року. Потім, після мінських домовленостей, не застосовувалася, але українські авіатори не сиділи без діла. Вони наполегливо вчились, тренувалися, готувались до різних можливих сценаріїв. Під час льотно-методичних зборів відпрацьовували вихід авіації з-під удару, роботу з оперативних аеродромів, «крутили» повітряні бої, на радянських «Рейсах» вчилися збивати крилаті ракети, скидати бомби, швидко відновлювати пошкоджені в бою літаки, шукати та рятувати збитих льотчиків…

— Саме завдяки цим навичкам ворогу й не вдалося знищити нашу авіацію на аеродромах базування. Натомість українські льотчики вийшли з-під ударів і одразу почали нищити ворога в повітрі, — продовжує командувач. — У перший день українські пілоти на Су-27 у повітряних боях знищили два найсучасніші російські Су-30СМ. На надважливому напрямку поблизу Гостомеля бомбардувальники Су-24М, розвідники Су-24МР, штурмовики Су-25 регулярно завдавали потужних ракетно-бомбових ударів по російському десанту, що намагався утримати стратегічний плацдарм…

Підрозділи зенітних ракетних військ, починаючи з 2014-го, постійно виконували бойові завдання на Сході країни, час від часу знищуючи російські розвідувальні БпЛА. Плюс — щорічні навчання з бойовими ракетними пусками на полігоні Ягорлик, де відточували майстерність у веденні протиповітряного бою, маневруванні, вчилися діяти автономно, у взаємодії з авіацією, відбивати масований повітряний напад у складі угруповання. Зенітники були готові до всього, але навіть їх шокував масштаб російського вторгнення в український повітряний простір.

— Шок минув швидко. Виклик було прийнято — розпочався наймасштабніший протиповітряний бій з часів Другої Світової війни, бій,що тривав більше місяця майже на всій території України, бій за небо України,— додає генерал-лейтенант Микола Олещук. — Щодня і щоночі наші підрозділи ЗРВ нищили ворожі літаки, вертольоти, безпілотники, крилаті ракети. Доводилося постійно змінювати позиції, розгоратися, згортатися, налагоджувати зв’язок та логістику, обирати позиції так, щоб ворожі льотчики навіть і не здогадувалися, звідки по них полетять ракети…

Радіотехнічні війська. Вони зазнали найбільших втрат у перші дні вторгнення. Це пов’язано зі специфікою їхньої роботи, меншою мобільністю радіолокаційних станцій та місцями їхнього розташування.

— Працююча РЛС — ціль № 1 для протирадіолокаційних ракет, — пояснює командувач. — Це — як людина з ліхтариком у темряві. Вимикаєш — стаєш невидимим. Але без них не можуть повноцінно працювати наші ЗРВ та авіація. Це добре знає кожен локаторник. І попри все, ці хоробрі воїни намагалися вести розвідку повітряного простору безперервно. Орки мріяли їх знищити. На пошуки відправляли елітних спеців, висаджували повітряний десант, обстрілювали ракетами. Вони зазнавали поранень, гинули, але продовжували надавати критично важливу інформацію про повітряний простір.

Наші гарнізони героїчно оборонялися, зупиняючи й знищуючи зухвалого ворога. Та особливо важко було тим, що розміщувались поблизу кордонів з московією та окупованим Кримом. Адже крім повітряних, їм одночасно довелося вести й наземні бої.

Коли наша ППО добряче прорідила авіацію орків, вони почали діяти хитро: летіли вздовж русла річок, ховалися за рельєфом та висотками, застосовували засоби РЕБ. Але статистика знищеної ворожої техніки все одно стрімко збільшувалась. Завдяки грамотно розміщеним РЛС, сотням новостворених мобільних вогневих груп, досвіду і деяким тактичним хитрощам, все одно їх виявляли та знищували. За тих обставин, попри втрати, застаріле озброєння, обмежені сили та засоби, було створено унікальну систему протиповітряної оборони і Повітряні Сили змогли вигнати агресора з українського неба.

Понісши серйозні втрати в авіаційній техніці, а на сьогодні, за даними Генштабу ЗСУ, це 300 літаків та 287 вертольотів, ворожа авіація намагається не заходити у зону дії нашої ППО та уникає прямого контакту з українськими винищувачами. Вони нарешті зрозуміли, що їм не вдалося і не вдасться знищити боєздатність Повітряних Сил. Тому вдалися до перевіреної тактики — терору мирного населення, бомбардування міст, сіл, пологових будинків, знищення всієї інфраструктури, щоб занурити Україну в глобальну гуманітарну катастрофу.

— Аби покінчити з усім цим безчинством, злочинами проти людства, український уряд робить відчайдушні кроки на всіх фронтах. Втім, найпереконливіший аргумент для кровожерливого окупанта — це потужний кулак і рішуча відсіч! — говорить командувач Повітряних Сил генерал-лейтенант Микола Олещук. — Свобода та демократія мають бути добре озброєні! Тому Повітряні Сили закликають увесь цивілізований світ і надалі стояти поруч з Україною, захистити демократичні цінності, допомогти героїчному українському народу уберегти себе та світову спільноту від сил темряви!

Україна сьогодні захищає не лише себе, а всю Європу від російської навали. І нам надзвичайно складно. Адже після того, як росія оговтувалася від втрат, вона накопичувала сили, поповнювала виснажені запаси зброї, шукала альтернативні способи і засоби для досягнення своїх планів. Руку допомоги державі-терористу простягнув Іран, поставивши кілька партій дронів-камікадзе. З вересня російські окупаційні війська розпочали нову хвилю терору проти мирного населення України. Ворог застосовував тактику комбінованих ракетно-дронових атак. Цілив по критичній інфраструктурі, аби зламати українців, занурити у пітьму, заморозити людей, змусити владу піти на поступки. Підрозділи ППО навчилися збивати і їх. Щоразу покращуючи статистику збитих. Але стало очевидно, що безкінечне знищення «шахедів» здатне виснажити запаси ракет до зенітних ракетних комплексів.

— Україна не залишилась наодинці, нам активно допомагають західні партнери, Повітряним Силам зокрема, — говорить генерал-лейтенант Микола Олещук. — Ми отримали зенітні ракетні комплекси NASAMS, IRIS-T, Crotale, зенітні САУ Gepard та інші системи, які ефективно працюють на нашу Перемогу. Лише з 11 вересня 2022 року, знищено понад 650 крилатих ракет окупантів та більше 610 іранських ударних дронів. Наразі чекаємо на отримання зенітних ракетних комплексів «Patriot» та SAMP/T-MAMBA, — каже очільник Повітряних Сил. — Вони істотно посилять систему протиповітряної оборони нашої держави. Ми щиро дякуємо нашим союзникам за солідарність, фінансову, гуманітарну допомогу та санкції проти держави-терориста, за ту військово-технічну допомогу, яку уже надали наші партнери Україні. Але її замало! Нам потрібна більш технологічна сучасна зброя, яка допоможе швидко навести лад у небі і звільнити його від присутності повітряних терористів. Наші союзники знають, що конкретно потрібно Україні, зокрема Повітряним Силам! Це сучасні багатоцільові літаки та зенітні ракетні системи середньої та великої дальності. У значній кількості!

Про різні епізоди цієї війни можна розповідати дуже довго — за рік їх відбулося чимало. І в кожному з них наші воїни демонстрували безпрецедентну хоробрість та самопожертву. Про їхні подвиги складатимуть легенди!

У підрозділів кожного з родів військ Повітряних Сил — свої завдання. Але мета у нас одна — завдати нищівної поразки ворогу і звільнити всю Україну.

Авіація. Наш меч. Хіба ще якась країна має пілотів, здатних на такі неймовірні, героїчні вчинки? Кинутися в бій з ушестеро переважаючим ворогом і змусити його тікати? Відтягнути на себе зграю винищувачів, знаючи, що вже не сядеш, аби тільки побратими виконали завдання? «Походити» по передньому краю орків, накидати «подарунків за комір», щоб врятувати піхоту від ворожого прориву? Залетіти на непідконтрольну територію, щоб «рознести» тили ворога, зірвати наступ та змусити «перегруповуватись»?!.

Зенітні ракетні війська. Наш щит. Цих хлопців люто ненавидять і до біса бояться російські льотчики. Українці ж на них моляться і захоплюються їхньою самовідданістю і професіоналізмом. Воїни-зенітники демонструють чудеса маневрування та неймовірну винахідливість у тактиці протиповітряного бою. Збивають інколи до 80 відсотків випущених ворогом ракет, хоча в принципі ще до війни не мали такого завдання й тренувалися збивати виключно літаки й вертольоти. Навчилися, змогли!

Радіотехнічні війська. Наше чуття. А ці хлопці та дівчата, яких у військах РТВ служить багато, насправді безстрашні й мужні вартові неба. Вони цілодобово «вдивляються» в небо, слухають, шукають, що може прилетіти з висоти й обернутися смертю для тисяч українців. Вони відстежують та передають інформацію, ризикуючи бути знищеними ворогом.

Є у Повітряних Силах ще війська зв’язку, частини логістики та матеріального забезпечення та багато інших фахівців і фахівчинь, які роблять свій внесок у справу розгрому ворога.

— Усі разом ми наближаємо Перемогу, — каже Микола Олещук. — Я маю честь очолювати Повітряні Сили у цей непростий, доленосний для України час. Пишаюсь кожним і кожною, хто нині боронить українське небо і б’є ворога! Слава Україні! Слава воїнам Сил оборони! Разом — до перемоги!