«Поляки – то не нація, то професія», – давньогрецький філософ Курва

На українсько-польському кордоні продовжується блокування польськими фермерами руху вантажних транспортних засобів українців.

Станом на ранок 29 лютого на кордоні з Польщею в черзі чекали приблизно 2200 вантажівок, про це повідомив в етері телемарафону речник Державної прикордонної служби Андрій Демченко. Нагадаємо, цей страйк польських фермерів розпочався 9 лютого. Крім заборони імпорту сільськогосподарської продукції з України, мітингарі виступають проти європейської аграрної політики.

За час протесту польських фермерів, окрім зупинки вантажівок, висипали й українське збіжжя. Не обійшлося і без провокацій із плакатами на підтримку країни-агресора.

Ми поцікавились у відомих чернігівців, що вони думають про блокування українсько-польського кордону.

Андрій Подвербний, політичний аналітик

Польща – одна з найбільших країн у складі ЄС з аграрного виробництва. Коли Польща вступала до ЄС, це ще на початку 2000-х років, то в польських фермерів, агровиробників були проблеми з пристосуванням до європейських стандартів, вимог, законодавства. Там теж тоді протести були.

Стосовно блокування нашого експорту та кордону, то, на жаль, спрацювала така давня практика – «нічого особистого, просто бізнес», попри те, що в Польщі та в польського народу є симпатія до нашого народу й України. Польські агровиробники відчули велику конкуренцію, хоча Польща – дуже потужна аграрна країна. Якщо спершу вважали, що ця проблема надумана і ситуація створена під польські вибори уряду, то, як бачимо, це не так. Бо вибори минули вже, а ситуація ще більше ускладнилася. Бачимо, що польська влада наразі не зацікавлена вирішити цю проблему.

Упевнений, усі бачили плакати на кордоні на підтримку країни-агресора. Всі ці люди – провокатори, яких зокрема використовують росіяни. Якщо їх відкинути, то, на мою думку, треба вирішувати це питання спокійно, проводити перемовини з польською владою, з їхніми аграріями, залучати до переговорів представників ЄС, Єврокомісії. Якщо ближчим часом не вирішити цю ситуацію, доведеться шукати додаткові транспортні коридори. Я знаю, останнім часом говорять про Дунайський коридор через Румунію, через Дунайські порти. Але питання треба вирішувати, воно саме не вирішиться.

Марина Семененко, депутатка Чернігівської міської ради

Я вважаю, це все політика. Тому що коли я була в Давосі в 2022 році, там був Дуда, він дуже привітно з нами спілкувався. Але треба зрозуміти нарешті, що жодна інша країна не буде за нас заступатися, не буде з нами до кінця. Це все міфи і не треба на них, як на реальність, опиратися. Треба укріплювати свою державу, треба зрозуміти, грубо кажучи, що незалежність – це незалежність від усіх, а не тільки від росії.

Юрій Ткач, директор Чернігівського обласного художнього музею імені Григорія Ґалаґана

На мою думку, слід розрізняти офіційну позицію Польщі та дії росії, яка таким чином намагається розсварити Україну з усіма європейськими державами. Я вважаю, що за всіма цими блокуваннями стоять російські спецслужби. Насправді поляки здебільшого розуміють, що зараз відбувається і що для них зараз Україна. І попри те, що їм доводиться зараз терпіти деякі незручності, вони усвідомлюють, що Україна захищає зараз, зокрема, й Польщу. Зрозуміло, що польський уряд не може це все вирішувати силовими методами. Я вважаю, що компроміс буде знайдено і кордон розблокують.

Олександр Гашпар, громадський активіст

Мені здається, що це провокація кремля. Там найняті особи. Справжні поляки – друзі України. Хотілося б, щоб це все закінчилося позитивно для України.

Наталія Лазаренко, психологиня

Таке блокування створює надзвичайний дискомфорт для людей. Це, зокрема, становить і небезпеку для військових. Блокується гуманітарна допомога. Якщо послухати політичних та економічних експертів, Польща – це аграрна країна, і Україна зараз є конкурентом для неї. Перевезення зерна, продуктів було затверджене на певний час. Поляки вважають, що це загроза економіці країни. Вони вбачають у цьому небезпеку. З погляду психологів їхнє бастування – це прояв їхньої думки. Але треба домовлятись. Тиск, конфлікт – це нерозумно. Польща допомагає українцям під час повномасштабного вторгнення, багато українців виїхали до цієї країни і вона їх прийняла. Треба критично без звинувачень шукати компроміс. Для українців велика травма – дивитися, як висипають українське зерно, яке збирали та вирощували у важких умовах, знаючи, скільки аграрної техніки підривалось на полях. Українці пережили Голодомор, і ця ментальна пам’ять, ця травма родова вона підіймається, актуалізується. Але треба раціонально на це дивитись і вирішувати ці проблеми.

Джерело