У Національному архітектурно-історичному заповіднику «Чернігів стародавній» вшанували пам’ять загиблого на Луганщині Юрія Коваленка – кандидата історичних наук, дослідника, викладача, волонтера, воїна, митця, патріота.
Пам’ять Юрія Коваленка прийшло вшанувати багато людей, які його знали, любили та цінували. Прибула й делегація з рідного для нього Глухова.
Із 1999 року Юрій Коваленко обіймав посаду завідувача науково-дослідного відділу Національного заповідника «Глухів». Він був ученим та археологом-практиком, від 2005 року брав участь у численних археологічних експедиціях, зокрема досліджував руїни спаленого московитами у 1708 році Батурина.
Ірина Мошик, генеральний директор Національного заповідника «Глухів», розповіла, що від дня загибелі Юрія Коваленка минуло два роки. Але біль втрати не вщухає.
«На жаль, ми втрачаємо найближчих і найрідніших. Юрій Олександрович був непересічною особистістю, яка дуже багато зробила не тільки для Глухова. У Чернігові колеги теж його знають, бо був потужним істориком і археологом. І захищався в Чернігові. Він дуже багато зробив для нашої науки.
Натомість для нас він не просто науковець і колега. Для нас він – друг, близька людина по духу. Тому нам ця втрата дуже болить.
Скільки ми будемо пам’ятати Юрія Коваленка та вшановувати його пам’ять, стільки за нього й пам’ятатиме суспільство.
Він був різнобічно розвиненою особистістю. Порядною людиною, добросовісною, толерантною. Людиною, яка вміла і працювати, віддаючи усього себе роботі, і відпочивати.
Він пішов на війну у 2020 році. А це був ковідний час, коли були заборонені масові заходи і не було можливості повноцінно працювати. Але якісь заходи за участі кількох осіб усе-таки проводили. Юрій сказав, що не хоче в такому брати участь. Тож він, дописуючи дисертацію, пішов до війська», – зазначила Ірина Мошик.
У перші години російського вторгнення в Україну 24 лютого 2022 року в складі 16-го окремого мотопіхотного батальйону «Полтава» Юрій Коваленко брав участь у боях за Глухів. Тоді українські бійці дали бій російській ударній колоні на міжнародній трасі в районі Годунівки. Потім у лютому–березні 2022 року брав участь у бойових діях у на Броварському напрямку та в Чернігівській області. Після звільнення Чернігівщини протягом квітня 2022 року з побратимами перебував у Батурині. Потім деякий час лікувався в шпиталі. А паралельно займався волонтерством.
Загинув 14 березня 2023 року на позиціях у Серебрянському лісництві на Луганщині.
Поховали загиблого, згідно з його заповітом, у рідному Некрасові на Глухівщині, де він народився та виріс.
Після загибелі Юрія Коваленка його колеги два роки не підходили до його кабінету та не розбирали речі.
«Просто не мали сил. Але зрештою змусили себе зробити це, аби все систематизувати, зробити його архів і потім пізніше зробити його музей», – пояснила Ірина Мошик.
Колеги розповіли, що серед речей у кабінеті Юрія Коваленка було багато фотографій – як родинних, так і з експедицій, а також книжки, записи, нотатки. А в нижньому ящику стола лежала медична картка, яку, напевне, пан Юрій хотів сховати від лікарської комісії…
Учасники заходу не тільки добрим словом згадали Юрія Коваленка, а й подивилися про нього фільм.
Ірина Осташко