Більшість території України з 18 століття і по 1991 рік була окупована росією в різних іпостасях – російською імперією, а потім радянським союзом. Тому, використовуючи будь-який привід, до прикладу свята, особливо церковні, російська держава просувала свою пропаганду.
За словами Максима Блакитного, директора Чернігівського історичного музею ім. В.В. Тарновського через пропаганду відбувалося поширення російської мови, освіти, культури, викривленої історії й усього московсько-російського.
«Звісно, це відбувалося з метою використовувати українське населення, зокрема й населення Чернігівщини, для своїх потреб.
За часів російської імперії Чернігів був губернським центром і обласним центром за часів радянського союзу. То всі заходи проводилися безпосередньо у місті. До початку Першої світової війни пропаганда в значній мірі широко використовувалася задля прославляння царської династії, тобто правлячих російських імператорів, російської імперії, поширювали різні історичні міфи. Часто це відбувалося у культових спорудах. А тоді головною такою спорудою Чернігівщини був Спаський собор. І переважно на церковні свята возвеличували царя і його родину, російське військо», — коментує «ЧЕЛАЙН» Максим Блакитний.
Перед початком Першої світової війни, щоб мобілізувати українське населення також тривалий час використовували пропаганду. Активно — з 1914 року і потім ця практика продовжувалася упродовж усієї Першої світової війни.
«Ситуацію стосовно поширення пропаганди ілюструє замітка у земській газеті про події 25 грудня 1916 року у Чернігові. В якій йдеться про молитву «за победу руського воїнства». По суті – це паралелі з сьогоденням, коли російські війська окуповують українську землю і потім мобілізують українське населення. І в ті часи, у другій половині 19 – початку 20 століття, така ж тактика використовувалася. Бо українці не мали своєї держави. То керівництво тодішньої росії використовувало населення України, у тому числі Чернігівщини, на будь-які свої потреби. Причому, прикриваючись якимись благими намірами, людей мобілізували на участь у війнах і захоплення нових територій.
Тобто, пропаганда використовувалася окрім примусових фізичних методів впливу» — зазначає історик.
Але, за його словами, в 1916-17 роках, коли в результаті Першої світової війни вже були поранені, загиблі і скалічені, зрозуміло, що пропаганда вже не була настільки ефективною, як до війни.
«Люди на неї вже не так реагували. Бо також з’явилися дефіцитні товари, особливо продукти, виникла інфляція. Але режим московського царату до останнього намагалися втриматися при владі. І тому пропаганда поширювалася активно.
До того ж, на місцях поширювати пропаганду допомагали представники режиму у вигляді губернського правління, військових підрозділів, в яких українці вимушені були служити. Це поліція, жандармське управління. І відповідно владу на місцях уособлював ставленик царя — губернатор», — сказав Максим Блакитний.