Війну недарма називають розлучницею. Багато родин назавжди втратили своїх рідних, окрім того, чимало сімей нині розділені. Реалії такі, що часто жінки з дітьми – за кордоном, а чоловіки залишаються в Україні.
Так, на жаль, триває вже довго, і люди змушені призвичаюватися до нових реалій життя, у яких найрідніші люди не поруч й емоційні зв’язки між подружжям потроху згасають. Тож багатьох нині турбує питання: як же зберегти родину на відстані. Ситуацію обговоримо з Юлією Примак, кандидатом психологічних наук, доцентом НУЧК імені Т.Г. Шевченка.
Пані Юліє, то чи існують якісь універсальні поради для родин, які розділила війна?
Мабуть, одразу всім хотілося б почути чарівний «рецепт нашвидкуруч» (що і як робити, говорити), ним скористатися, щоб він виявився правильним і ефективним для всіх. Але скажу одразу: такого не може бути апріорі. Всі ми різні, і ситуація в усіх нас до війни та й зараз складається по-різному, тому й універсальності такої не почуємо та ніде не прочитаємо.
Що можуть відчувати, переживати люди, коли вони перебувають на відстані?
Передусім – сум, смуток. Це природно і нормально. Але важливо уточнити: за чим людина конкретно сумує? Не загалом, а про що саме йдеться: за обіймами, словами, спільним побутом чи ще чимось. Іноді значущо сум розділити-розказати партнерові / партнерці. Навіть без порад, без дій – «просто слухай». Заразом відстань увиразнює у взаєминах усі проблемні моменти, що були до війни. Відтак може виявитися, що не так вже й боляче перебувати далеко одне від одного.
Багатьох також турбує почуття провини. Але не всі вміють пробачати, через що також руйнуються стосунки. Зауважу, що важливо запитувати себе: «Чого я ображаюся?» (особливо тоді, коли злість і агресія згасають після сварки), щоб потреба людини мала змогу в цьому разі бути усвідомленою, хоча б мінімально бути задоволеною, щоб незадоволеність не накопичувалася надалі.
Багато людей нарікають на невизначеність. Як із нею бути?
Невизначеність – неабиякий стрес-чинник. Але в наших реаліях ніхто не може забезпечити визначеність. Тому на слова: «Мені складно. Я втомилася або втомився. Мені так важливо почути, що це цінується тобою», сподіваюся, всі зорієнтувалися, щоб хотіла почути у відповідь людина. Але мудро говорити й відповідати не всі люди навчені.
Не всі емоційні стани, переживання партнерів у парі мною згадані, але це розглядається вже індивідуально. Безумовно, емоційні гойдалки можуть бути у партнера або партнерки значно частіше в умовах війни, в умовах дистанціювання. Важливо уникати надемоційності ситуації, але наразі це складно. Спілкування, коли з’являється почуття надії, віра в краще – значущі завжди. Допомагати одне одному знайти цей ресурс щирої підтримки – важливо.
Що ж усе-таки могло б вплинути на стосунки, на їхній конструктивний перебіг, які дії?
Чи створювати парі ритуал щоденних (та ще й в один і той самий час) дзвінків або листування в месенджерах? Деякі психологи саме це і рекомендують робити нині. Але, на мою думку, це запитання, яке в наших українських реаліях, реаліях війни навряд чи може отримати однозначну ствердну відповідь. А якщо йдеться про наших Захисників, хто наразі тут в Україні виконує в призначений час і день бойове завдання?! Ба навіть банально – в нас немає світла, немає зв’язку. Тому все індивідуально і залежно від ситуації, що складається в житті.
Так, можна спробувати щось на кшталт віртуального побачення-посиденьок із чаєм, кавою, сніданком, вечерею. Пам’ятаємо, що у спілкуванні одне з одним ефективним стане використання таких слів-символів, які розумієте тільки Ви і Ваша половинка, йдеться про те, що підтримує Ваш союз і нагадує Вам про найтепліші моменти спільного життя. Ефективною стане інтимність у спілкуванні: Ваші кодові слова, Ваші ситуації та жарти. Пригадуючи приємне минуле, мріємо разом і про щасливе майбутнє (заразом у кожного ситуація своя: коли спільне минуле не таке вже й приємне). Непогано, звісно, надсилати фото дітей у їхніх щоденних справах, а також відеозвернення, фото одне одного тощо.
Наскільки важливо постійно писати та говорити про свої почуття?
Це все, безумовно, важливо та значущо. Але ж знову повертаємося в реальність, навіть йдеться про різні реальності. Якщо це не дратує партнерів, це щиро, це становить потребу – робіть це! Водночас ніколи не пізно навчитися слухати та чути одне одного. Всім нелегко наразі, тому стривоженість або роздратованість може знаходити своє вираження значно частіше, що й актуалізуватиме емоційну складову. Важливо не ухвалювати «гарячкуваті» рішення, але водночас бути чесним одне з одним і з собою. Значущо давати розуміти, що ви бачите зусилля партнера / партнерки.
Довіра, відвертість між партнерами, віра в щирі почуття – це неабияк важливо. Готовність пари докладати щоденних зусиль задля можливості зберігати, будувати взаємини, які важливі, значущі обом – та навичка, яка протягом усієї сімейної кар’єри потребуватиме своєї актуалізації. Територіальна віддаленість може завдавати певного дискомфорту, але ж важливішою є готовність пари докладати зусиль задля того, щоб зберегти свій союз. Так, наразі існують міжнародні сервіси доставки приємностей, тож можна проявити і романтизм.
Чи може відстань бути корисною для партнерів?
Так, відстань може піти на користь стосункам, позаяк спрацьовує так званий ефект притягування. Говоріть, згадуйте про те приємне, що було у вашому спільному житті, житті до територіальної віддаленості. Комунікація та підтримка – дієві. А от у разі складнощів у комунікації вже до війни проблема може загостритися, тим паче коли між вами відстань. Загалом способи зруйнувати кохання на відстані тотожні за принципом, як і у звичних стосунках поряд. Тому уникати, говорити неправду, ігнорувати, порушувати кордони, звинувачувати одне одного – не найкращі моделі в парі навіть у мирних умовах. Відтак стосунки на відстані можуть стати неабиякою кризою для пари, але водночас можуть і стати тим досвідом для майбутнього, що більше згуртує.
Кожен із нас стає відповідальнішим у цих кризових умовах, аби вижити (так само може спрацювати й зворотній механізм – захисна інфантилізація). Тому і має бути в кожного з нас корисна справа (для себе, для інших), щоб не захлинутися в негативних емоціях або очікуваннях.
На відстані люди мають менше повсякденних побутових дотиків одне до одного, але навіть і за таких аспектів, за певних зусиль обох ця ситуація може розглядатися як можливість засвоїти новий досвід, розвинути свою особистість. І все це задля життя, майбутнього, нашої Перемоги!
Стосунки на відстані – це дуже індивідуально, дуже інтимно. В кожній парі вони будуть вибудовуватися по-різному. Це залежить від багатьох обставин: рівня довіри, самоцінності, цінності стосунків для партнерів пари тощо. Це індивідуальна динаміка, індивідуальна траєкторія розвитку стосунків. Витримавши цей складний час, кризовий процес у стосунках, підтримуючи та зберігаючи важливе й значуще для кожного в парі, люди лише зміцнюють ці стосунки, переводячи їх на вищий рівень функціонування, адже кожен змінюється, мудрішає, виконуючи корисну справу.
Спілкувалась Ірина Осташко