Сад у Чернігівському літературно-меморіальному музеї-заповіднику Михайла Коцюбинського – справжня оаза квітів і краси. Цвітіння тут розпочинається ранньої весни та продовжується до пізньої осені.
Першими навесні розквітають підсніжники та проліски, потім крокуси підставляють сонячним промінчикам свої пелюстки. А наприкінці квітня – на початку травня сад полум’яніє червоними тюльпанами. Після них око радує бузок, аліум, братки, петунія. А ще в саду напрочуд багато різновидів троянд (їх, до речі, дуже любили в родині Коцюбинського). Зазвичай троянди цвітуть у музеї протягом усього літа, та навіть і восени розкривають свої бутони, даруючи відвідувачам неймовірний аромат.
Можна побачити в саду й екзотичні рослини – агави.
«Це великі теплолюбиві рослини з товстими м’ясистими листками. Багато років тому агаву побачив на острові Капрі в Італії Михайло Коцюбинський. Рослина настільки вразила письменника, що він описав її у своєму оповіданні «На острові». Про неї Михайло Михайлович писав так: «Завжди хвилююсь, коли бачу агаву: сіру корону твердого листу, зубатого по краях і гострого на вершечку, як затесаний кіл. Розсілася по терасах і коронує скриту силу землі. Або її цвіт – високий, до щогли подібний зелений стовбур із вінцем смерті на чолі. Бо така таємниця агави: вона цвіте, щоб умерти, і умирає, щоб цвісти», – у коментарі для ЧЕline зазначила вчений секретар музею-заповідника Михайла Коцюбинського Марія Коробко.
За її словами, особливість агави в тому, що вона може рости до 100 років. За цей час квітне всього один раз – випускає високу стрілку (може бути заввишки як триповерховий будинок), квітка розсіває насінинки, з яких можуть вирости нові агави, а ось сама рослина-матір після цього гине. На жаль, у нашій місцевості агава розцвісти не може. Це пов’язано з тим, що рослина теплолюбна, а отже, перезимувати у відкритому ґрунті не може. І тому, коли на вулиці восени стає прохолодно, садівники музею викопують її та пересаджують до теплиць.
До речі, Марія Коробко розповіла, що агаву і бругмансію уже пересадили на зиму.
Навесні, коли минає загроза заморозків, а на вулиці стане досить тепло, ці рослини із теплиці пересаджують знову до саду.
І хоч надворі прохолодна осінь, у саду продовжують цвісти квіти. Найпізніші – це хризантеми та «морозець» або ж дикоростучі багаторічні айстри. Ось і зараз вони розкрили свої бутони та повернули голівки до осіннього сонечка, щоб зловити останнє тепло цьогоріч.
Ірина Осташко
Фото – Марії Коробко