Двома ударними дронами ми знищили 11 ворожих танків — командир взводу ударних БПЛА Code 9.2

Вже майже два роки епічні відео роботи «пташок» взводу ударних БпЛА з назвою «Code 9.2» Окремої штурмової бригади ім. кошового отамана Івана Сірка по російських окупантах примушують користувачів соціальних мереж і новинних Телеграм-каналів відкласти всі свої справи, і із зловтішною посмішкою спостерігати за тим, як орки проживають останні хвилини свого нікчемного життя.

Нещодавно кореспондентка АрміяInform зустрілася з командиром взводу ударних БПЛА «Code 9.2», військовослужбовцем Андрієм на псевдо «Дід». Говорили про створення підрозділу та його мотивацію, розвиток сил БпЛА в українському війську.

— Андріє, чому «Дід»? Явно не по роках цей позивний…

— Це ще з часів розвідки, щоб заплутати ворога. А якщо серйозно — мабуть, тому, що ніхто не вірить, що мені 41… Просто веду активний спосіб життя і не маю шкідливих звичок.

— Як розпочався твій шлях військового?

— Як у більшості українців 24 лютого 2022 року. До того дня я займався бізнесом, виховував дітей. На початку лютого повернувся з відпочинку… І ось путін вирішив: дуже гарно живете ви, хлопці. Не можна так робити, бо ще мої раби теж так захочуть. Тому давайте трошки я вас взбодрю. Відправив родину за кордон, сам пішов до ТЦК та ТрО. Але на той момент людей без бойового досвіду — а в мене його не було, особливо не брали. Тому чекати прийшлось до квітня — зателефонували з центру комплектування, запросили…

— Що було далі? Навчання чи відразу служба?

— Нас відправили в навчальний центр. Тут відбувалася базова військова підготовка: тактика, тактична медицина, інженерна справа, стрільби. Керування БТР-4Є — нас готували як водіїв бронемашин, спочатку на тренажерах, потім вже були реальні виїзди.

— В бригаду ти потрапив за власним бажанням?

— Весь час, поки тривало навчання, ми з товаришем шукали шляхи потрапити до десантно-штурмової бригади. Розумієте, ми йшли у військо, аби звільняти українську землю. А штурмовики — вони ж завжди попереду! Нам треба було саме туди! А коли вже прийшов розподіл, нас відправили з навчального центру в Окрему, на той момент ще механізовану бригаду ім. кошового отамана Івана Сірка як водіїв БТР. Ми тоді потрапили в інженерну роту, яка займається евакуацією техніки з поля бою. Місяць ми там понудьгували, а потім з’явилася можливість потрапити в «Code 9.2».

— Розкажи про свій підрозділ…

— «Code 9.2» розпочинався як розвідувальний взвод. Започаткував його мій командир Флінт, який і зараз планує та командує операціями, і завдяки якому ми маємо такі результати. Тоді, весь 2022 рік, ми займалися пішою розвідкою і, нерідко, із прямим контактом з ворогом. Щоденно по 2-3 виходи на день: обороняли Харківщину, потім підготовка до операції зі звільнення області, участь у цій вдалій операції — розвідка завжди попереду, потім просування далі до Луганщини — нами було проведено багато успішних операцій, але без втрат не обходилось…

І вже з кінця 2022-го ми переключились на небо, оскільки встали в оборону. Піша розвідка змінилась аеророзвідкою, а ми созередились на виконанні певних диверсійних задач з нанесення вогневого ураження противника.

Згодом, дивлячись на ефективність напрямку безпілотних бомберів, нам узгодили створення окремого взводу ударних БпЛА. На той момент були роти ударних БпЛА, які працювали на рівні бригади. А от наш «Code 9.2» виконував задачі саме на рівні батальйону, і показав свою ефективність.

На момент нашого активного розвитку ударних БпЛА, бригада стояла під Бахмутом, тримала дорогу Часів Яр — Хромово — Бахмут, єдину, яка залишалася тоді для руху наших військ. Оборона там почала «провалюватися», тож нас перекинули туди, щоб ми відтіснили росіян і «тримали» цю місцину. І ми це зробили. Потім ще й далі пішли — до Берхівського водосховища. Це вдалося зробити якраз за рахунок безпілотників — тих самих «Мавіків», якими ми накрошили вагнерівців — за два місяці понад п’ятсот особин. Тільки за 2023 ми знищили понад двісті одиниць ворожої техніки. Рахунок знищених окупантів вже йде на тисячі…

— І все ж таки, в чому секрет успіху?

— Секрет? Мотивація. Дисципліна. Взаємоповага. Взаємодопомога. Відданість справі. Постійний розвиток. Бажання якнайшвидше перемогти і повернутися до нормального життя. Саме завдяки цим простим правилам підрозділ є таким ефективним.

Ми закриваємо побратимів з неба вдень і вночі — орки просто не мають можливості підійти. Ми знищуємо їх передній край, де вони можуть накопичуватися для того, щоб переходити в атаку. Б’ємо великі бліндажі на відстані до 7-8 кілометрів. Тепер на ділянці нашої відповідальності росіяни просто ховаються, пересуваються перебіжками. Великих укріплень у них вже немає, тому перейти до штурмів вони не можуть.

«Code 9.2» складається з аеророзвідки, яка працює 24/7, наземної розвідки, яка виконує специфічні завдання, і власне — ударні БпЛА. Вдень ми винищуємо ворога за допомогою «Мавіків», FPV-дронів, вночі запускаємо дрони-бомбери, які несуть по 10 кг вибухівки і знищують укриття, бліндажі, техніку або мінують місцевість. Залітають десь до пʼятнадцяти кілометрів від лінії зіткнення і «зачищають» там все. Завдяки цьому наш батальйон, починаючи з січня — лютого 2023 року не втрачав своїх позицій.

— Ти казав про мінування за допомогою БпЛА…

— Так, за допомогою важких нічних «пташок» ми проводимо дистанційне мінування логістичних шляхів орків. І не одноразово це мінування врятувало життя нашим побратимам.

Ось, наприклад, такий випадок… росіяни не полишають надії через заміновані нами шляхи проїхати і здійснити наступ на нашу піхоту. Так ось, напередодні ми замінували та оновили міни на двох ймовірних напрямках просування противника. Вночі ж були погодні умови, які не дозволяли проводити аеророзвідку, тому тієї ночі ми були без «очей» в небі. Близько 6.30 ранку піхота передає, що чують звуки техніки і вибухи.

«Пташки» ми змогли підняти лише за пару годин. З труднощами долітаємо до наших позицій, потім трохи далі. І бачимо епічну картину: стоять два підірваних ворожих БТРи. На іншому шляху видно, що підрив був, але техніку чи-то відтягнули, чи-то сама від’їхала… Тобто орки, використовуючи погодні умови і розуміючи, що ми не можемо літати, не можемо бачити їх, вирішили штурмувати. З одного боку поїхали дві машини, з іншого — одна. Ці два БТР підірвали, залишились на місці, піхота втекла. Таким чином, за допомогою дронів дистанційного мінування ми зупинили штурм, якого навіть не бачили, і запобігли втратам з нашого боку, оскільки коли наші піхотинці в умовах відсутності видимості побачили б ворога, зрозуміли, куди стріляти — було б пізно. І скоріш за все, ми б втратили ті позиції.

— А які найбільші втрати ви наносили росіянам за один вихід?

— Якось ми працювали вночі двома «коптерами» — один злітає, другий в запасі стоїть, на випадок якщо перший загубиться. Це була спільна операція з одним з дружніх підрозділів, нашими друзями. Попередньо знайшли цілі — техніка якась. Відпрацювали одну, другу одиницю. Потім глибше проникли,- а там — як ми називаємо — «зоопарк»: стоянка танків, штук тринадцять-чотирнадцять. Ми підіймаємо другий борт — і за одну ніч одинадцять машин було знищено. А на ранок туди ще наша арта накидала, здетонували боєприпаси…

— На твою думку, росіяни нас переважають в кількості ударних дронів?

— Я не можу сказати, що вони переважають. Судячи з того, що відбувається на нашому напрямку, співвідношення FPV-дронів десь один до одного, не більше. На інших напрямках можливо інакше… Росіяни скидами з «Мавиків» працюють не так активно, як ми — мабуть, один до пʼяти, а важких бомберів поки ще в них немає. Але я думаю, що це справа часу, вони теж їх запустять.

А ось в безпілотниках типу «Ланцет» перевага на їхньому боці. Так же як і в нічних FPV-дронах.

Але в Україні активно нарощується виробництво ударних БпЛА. І радує, що вони виготовляються на маленьких виробництвах, які здатні швидко адаптувати продукт до сьогоднішніх потреб армії.

— В тебе є можливість звернутися до наших читачів… Є що сказати?

— Припиняти боятися представників ТЦК і йти нищити ворога. Зараз створені найбільш сприятливі умови — той же рекрутинг, або ви можете обрати підрозділ і посаду, зазирнувши, наприклад, на «Lobby X». Просто потрібно змінювати свій підхід і мислення: ти не йдеш віддавати обов’язок державі. Просто зараз озирнися навколо: якщо ти побачиш хоча б дві людини, які треба захистити, ти маєш взяти до рук зброю, щоб не зустрічати ворога на порозі свого будинку, коли вже буде пізно. Бо ця орда прийде до тебе великими силами і ти вже нічого не зробиш.

Фото з архіву героя

Оксана Іванець

Кореспондент АрміяInform

Джерело