В усі часи бої і війни вигравав той, хто мав сучасне озброєння і боєприпаси, зокрема гармати. Зрозуміло, що з плином часу вони видозмінювалися, ставали сучаснішими, маневренішими. Але людям цікаво знати, якою ж була ця важка зброя в давнину.
У Чернігівському історичному музеї ім. В.В. Тарновського зберігається чимало зразків холодної та вогнепальної зброї, зокрема й гармати. Про особливість цієї колекції – в інтерв’ю з Максимом Блакитним, кандидатом історичних наук, заступником директора з наукової роботи Чернігівського історичного музею імені В.В. Тарновського.
Пане Максиме, скільки гармат представлено у музейній колекції?
У нас 55 гармат XVII-XX століть. Вони переважно бронзові і чавунні. Більшість із них – з колекції Василя Тарновського XVII-XVIII сторіччя. Найстаріша гармата датована 1631 роком. Це польова бронзова гармата, яка можливо, була відлита у Львові. Важить вона 200 кілограмів. Такі польові гармати широко використовувалися козаками під час бойових дій, різних походів у XVII-XIX ст.
Чи можуть нині відвідувачі побачити ці музейні скарби?
Ці гармати нині сховані в надійне місце, як і всі інші експонати, оскільки музейна експозиція демонтована. Це все для того, щоб убезпечити їхній стан. Хоча вони металеві, то, очевидно, можуть витримати багато чого, але все одно поки їх сховали.
У мирний час гармати були в експозиції, присвяченій періоду Гетьманщини, також це ілюстративний матеріал до історії ливарництва на Чернігівщині.
З історичного погляду, які гармати з колекції найцінніші?
Та сама львівська, про яку вже згадував. Є одна невеличка гармата, що цінна своїм художнім оформленням. Не просто відлита, а з прикрасами, написами, датуванням, тобто датою лиття гармати. Є ще дві подібні унікальні гармати, свого часу відлиті в Глухові майстром Карпом Балашевичем, який лив гармати для Івана Мазепи. І ці дві гармати датуються початком XVIII століття – 1713-1717 роки. Це бронзові гармати, які більш цінні й унікальні. Вони фактично в єдиному екземплярі збереглися. Немає у них «близнюків», або подібних гармат. На них — тваринний і рослинний орнамент, є герби, тобто імена замовника і ливарника, який відливав ці гармати, і датування. Завдяки цим елементам можемо більше дізнатися про саму гармату, час, коли вона використовувалася. Звісно, не на всіх гарматах такі елементи є.
Це давня бойова зброя?
Так. Це не декоративні гармати, їх використовували в боях. Вони завважки по 200- 300 кілограмів, щоб була змога їх перевозити. Для цього використовували пару чи дві пари коней.
А ще існують фортечні гармати. Їх встановлювали переважно так, як на Валу в Чернігові. Тобто як встановили, так особливо не перетягували. Їхня основна мета – оборона фортеці. Бо дуже важко переміщувати гармати по три тонни вагою й більше. А були гармати вагою і до 5 тонн.
Мабуть, уже немає таких фахівців, які знали б, як використовувати ці гармати?
Є історична реконструкція і науковці, особливо західні, які не лише документами користуються. Вони домовляються з майстрами, а можливо, й самі освоюють технології, аби дізнатися, як працювали ці гармати.
Гарматна справа і лиття гармат починалися в Німеччині, Іспанії, Туреччині. І залишилося багато першоджерел, документів і навіть книжок, як цими гарматами користуватися.
До речі, свого часу дуже вправним гармашем був Іван Мазепа. Він був дуже освіченою людиною, бо не лише володів кількома іноземними мовами, а й був обізнаний зі специфікацією гарматної справи. У той час, як фактично і нині, добрі гармати, набої і вмілі артилеристи — це запорука успіху на полі бою.