Батьки знають усі оцінки та контролюють присутність дітей на уроках: у ліцеї на Чернігівщині запровадили освітні ноу-хау

Хоч як би важко нині було, а навчальний процес має тривати. Зі зрозумілих причини в пріоритеті – дистанційна форма навчання. Тож у прогресивних закладах освіти докладають максимум зусиль, аби від навчання в нинішніх реаліях була максимальна користь. Зокрема, освітні ноу-хау втілюють у життя в Сновському ліцей №1. Про це і не тільки – в інтерв’ю з директором навчального закладу Аллою Єрмоленко.

Пані Алло, з цього навчального року заклад освіти, який ви очолюєте, називається ліцеєм, а не школою. У чому різниця?

Відповідно до Закону «Про освіту», в державі нині відбувається освітня реформа. Передбачається функціонування двох типів загальноосвітніх навчальних закладів старшої школи – гімназій і ліцеїв. Ліцей – це навчальний заклад, який дає повну середню освіту. Тобто в ліцеї 12 класів, а в гімназії – 9 класів, тобто в гімназії здобувають лише базову середню освіту.

Щоб навчальному закладу стати ліцеєм, треба дотримуватися низки умов. Відповідно, не кожна школа може автоматично стати ліцеєм. Серед основних вимог – у старших класах, а це будуть уже 10-12 класи, має бути профільне навчання, і на паралелі має налічуватися не менше як два класи і не менше ніж три профілі навчання має бути в закладі. Ми нині всіх цих умов дотримуємося. У нас два десяті класи, два одинадцяті. На сьогодні є три навчальні профілі – українська та іноземна філології і природничий профіль. Торік ще математика була. І, звісно, дотримуємося інших вимог – безпечне освітнє середовище, харчування, наявність спортзалу тощо.

Яка кількість учнів навчається в ліцеї?

У нас заклад великий – сьогодні в ньому навчаються 613 дітей. Це 25 класів, є три інклюзивні класи, є діти з особливими освітніми потребами, що потребують педагогічного патронажу.

Вартість навчання однієї дитини в нас найнижча в громаді, тобто наш заклад найдешевший, відповідно, держава витрачає менше коштів, щоб утримувати наш заклад, порівняно з іншими.

Дистанційна форма навчання для вашого ліцею не нова?

Упродовж останніх років через пандемію ковіду ми час від часу практикували дистанційне навчання. У 2020 році в нас навіть була створена платформа з дистанційного навчання, на якій працюють усі вчителі й учні. Відповідає за діяльність цієї платформи мій заступник із навчально-виховної роботи Ольга Гаврилець. На нашій платформі нині працюють усі класи та всі вчителі. Ця платформа має низку переваг, порівняно з іншими. Завдяки високій якості розроблення, з нею майже не буває проблем. Працює вона доволі стабільно. Навіть за наявності не дуже хорошого сигналу інтернету, що нині часто трапляється, платформа нормально працює, регулярно оновлюється, безпечна, захищена та доступна. Кожен учень має свій логін і пароль на цій платформі, як і кожен вчитель.

Розкажіть, будь ласка, про ноу-хау для вчителів і учнів, запроваджені цьогоріч у вашому закладі.

На додаток до дистанційної роботи, цього навчального року наш заклад запровадив електронний журнал. Уже два місяці ми з ним працюємо. Він доволі зручний. До нього є доступ у будь-який час, тож вчителю не треба бути прив’язаним до навчального закладу. Якщо у вчителя є доступ до інтернету, то з будь-якого місця перебування він може попрацювати з журналом – заповнити, виставити оцінки, записати домашні завдання. Для електронного журналу використовуємо платформу «Нові знання». Нині електронні журнали покращили взаємодію між учнями та вчителями, бо вчитель веде електронний журнал, а учні мають електронні щоденники. І автоматично, якщо вчитель виставляє оцінки, вони переносяться в електронні щоденники. Також вчитель записує домашнє завдання в журнал – і воно, відповідно, з’являється в учнівських щоденниках.

Тобто вже немає випадків, що учень не записав завдання чи чогось не дочув?

Так, уже батькам не скажеш, що не було домашнього завдання. Раніше могло бути таке, що батьки не знали оцінок, бо діти не давали звичайних щоденників вчителю на оцінку. А в електронному щоденнику все прозоро. Усі оцінки батьки бачать, як і учні. Батьки окремо мають доступ до щоденника своєї дитини. Але кожен учень бачить тільки свої оцінки і кожен із батьків тільки оцінки своєї дитини. Чужих оцінок ніхто не бачить.

Також виставляють і відвідування. Батьки зранку йдуть на роботу, а діти вдома на дистанційному навчанні, то батьки не знають, чи були діти на онлайн-уроці, чи проспали. Тож відсутність теж виставляється у щоденники і батьки можуть проконтролювати, була дитина на уроці чи ні.

Ще одна з новацій, до якої прагнете – перехід на самостійне фінансування. Розкажіть про це.

З 1 січня, тобто з початком нового календарного року, будемо переходити на самостійне фінансування. Ми вже розпочали цей процес. Це означає, що навчальний заклад буде самостійно розпоряджатися тими коштами, які безпосередньо йдуть на утримання навчального закладу, тобто без посередника – управління освіти. У навчальному закладі з’явиться штат бухгалтерів. Але, зрозуміло, що узгоджувати всі моменти доведеться із засновником навчального закладу.

Питання доволі складне, адже ми – першовідкривачі в ньому. В нашій громаді навчальні заклади наразі не збираються переходити на фінансову автономію. Підозрюю, що певний час буде досить важко, але сподіваємося, що фінансова автономія допоможе нам вирішити низку проблем. Що стосується заробітної плати й утримання навчального закладу, то кошти, як і раніше, виділятимуть із місцевого бюджету та державного бюджету. З державного бюджету нині відбувається фінансування заробітної плати вчителів, а з місцевого – утримання навчального закладу і заробітна плата для обслуговуючого персоналу. За фінансової автономії насамперед отримаємо можливість розпоряджатися державною субвенцією, яка приходить на заробітну плату вчителям. Це дасть можливість, окрім обов’язкових, встановлювати додаткові надбавки вчителям, які мають якісь досягнення, аби стимулювати їх краще працювати. Також, якщо виникатимуть залишки освітньої субвенції, можемо направляти їх саме на наш заклад освіти, а не на якісь інші заклади, що є у громаді.        

Загалом навчальний заклад має право не лише на фінансову, а й на академічну організаційну та кадрову автономії.

Але оскільки ми тільки розпочали цей процес, то досвіду і вражень ще немає. Як матимемо досвід, то неодмінно поділимося враженнями.

Перед якими основними труднощами доводиться поставати під час навчального процесу?

Всі уроки в нас відбуваються у синхронному режимі. Тобто з дотриманням усіх санітарних норм. Уроки не відбуваються під час повітряних тривог. Якщо вчителі працюють в школі, то на час тривоги йдуть в укриття. А діти вдома теж йдуть у безпечне місце. Після відбою повітряної тривоги уроки відновлюються. Також може не бути уроків, коли відсутні електроенергія чи інтернет. В усіх інших випадках уроки відбуваються. Вчителі працюють, як їм зручно – в школі або з дому. Вчителів, які були б за кордоном, у нас немає.

Тож навчальний процес у дистанційному режимі триває. Перші контрольні вже написані, перші тематичні оцінки вже виставлені. Труднощі виникають переважно з початковою ланкою. Старші дітки вже навчені, як працювати дистанційно, вони більш самостійні. А особливо з першими класами дуже складно. Але сподіваємося, що це тимчасово. Адже всі наближаємо Перемогу. І безумовно, хочемо, щоб діти нарешті сіли за парти в школі. Дуже хочеться повернутися до звичайної форми роботи. 

Спілкувалась Ірина Осташко

Фото – Алла Єрмоленко

Джерело